Визволення села

2019-03-05

/Files/images/nove/Визволення села-2.jpg

Завжди пам’ятай минуле. Стацій

У березні 2019 року виповнюється 75 років з дня визволення Старокостянтинівського району від німецько-фашистських загарбників.

5-6 березня 1944 року стали щасливими датами для наших односельчан. Адже саме тоді села Іршики, Малашівка, Хижники, Яремичі, Чорна було звільнено від фашистських окупантів.

Саме 5 березня зібралася велика родина Іршиківського НВК, працівники сільської ради та Будинку культури, щоб ушанувати пам’ять полеглих воїнів у боротьбі за свободу, згадати усіх, хто наближав час Перемоги, а також тих, кого насильно вивезли на примусові роботи до Німеччини.

Зі вступного слова директора школи Світлани Василівни присутні дізналися про окупаційний період та хід визвольної операції. Цифри вражають: за час окупації у Старокостянтинові було закатовано й розстріляно 21 тисячу мирного населення, 6 тисяч відправлено на каторжні роботи. Навколо міста виникло три великі єврейські братські могили, в яких поховано до 20 тисяч населення.

Хоча з перших днів війни й почали діяти підпільні групи (в області провели 1272 операції), але внаслідок пильної діяльності гестапо всі були викриті й розгромлені. Взагалі у боях за звільнення Старокостянтинівщини загинуло 1613 солдатів та офіцерів.

За кожною цифрою – чиясь людська доля. Живі не встигали оплакувати мертвих, передчасно сивіли матері в тузі за своїми дітьми: чи то солдатами, чи то невільниками-остарбайтерами. Зі спогадів жительки с. Іршики Миколайчук Ніни: «14-18-літніх юнаків та дівчат стоячи везли до самої Німеччини у товарному поїзді. На них, голодних і змучених, уже чекали «бауери», щоб набрати робочої сили. Тяжко працювали. Хліб давали раз на добу, так само миску баланди. Багато гинуло від голоду, хвороб і виснажливої праці, багатьох просто добивали. Ставлення було нелюдським. Допомогли вижити віра в повернення, бажання побачити рідних. Після визволення місяць поверталися додому, часто йшли пішки.»

У поетичних рядках, продекламованих учнями-читцями, звучали і сповідь солдата, і біль матері-землі, і ридання дітей-сиріт. Ми не повинні це забути. Ніколи. Адже

Народ, осяяний Історичною пам’яттю, - Нездолений. Ми Мусимо знати і не Забувати ціну війни і перемоги.

Сільський голова Огороднік П.С. подякував педагогічному та учнівському колективу за збереження історичної пам’яті, за продовження традиції шанобливого ставлення до людей, які пережили страшні роки війни.

/Files/images/nove/Визволення села-1.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 294

Коментарi