Наші діти... Ми чекаємо їхньої появи на світ, як дива. Вони — наша радість, надія, сенс нашого життя. Ми бачимо їх талановитими, розумними, великими артистами, успішними бізнесменами, видатними вченими. Ми вкладаємо в них усю душу, хочемо, як краще, а виходить... І тоді постають одвічні запитання: «Чому?», «Хто винен ?», «Що робити ?»
Тисячоліттями люди шукають відповіді на ці запитання, у процесі цих пошуків народилась і виросла наука педагогіка. Учені-педагоги створили безліч систем виховання, але знову і знову в родинах виникають проблеми з дітьми, складно вибудовуються сімейні взаємини, ростуть «важкі» підлітки, наші діти наражаються на небезпеку: правопорушення, алкоголізм, наркоманія.
На це слід зважати, виховуючи свою єдину і неповторну дитину. Є певні наробки психологів, створено чимало рекомендацій батькам, усім вихователям юної людини, спираючись на які можна з’ясувати, що ж відбувається у власній родині, знайти відповіді на безліч конкретних запитань, які постають перед нами щодня, віднайти шляхи вирішення конфліктних ситуацій у взаєминах найрідніших людей — батьків і дітей.
Держава — це велика сім'я, а сім'я — це маленька держава. До такого висновку дійшов ще в V ст. до нашої ери китайський філософ Конфуцій. Ставлення нашої держави до сім'ї визначається Декларацією про загальні основи державної політики стосовно сім'ї та жінок і Концепцією державної сімейної політики, ухваленою Верховною Радою України. Затверджені заходи, спрямовані на поліпшення стану багатодітних сімей, ужиті додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних і неповних сімей. Постановою Кабінету Міністрів України затверджена програма «Українська родина», у якій концептуально визначені державні підходи до зміцнення і підвищення статусу сім'ї в Україні. Основні пріоритети даної програми — створення умов для реалізації економічних, соціальних і демографічних функцій сім'ї.
Традиційно сім'я була основним пріоритетом у житті людини. Залишається вона на першому місці й нині. Сім'я - один з найбільших соціальних винаходів людства, цінність якого з давніх часів і аж до наших днів лишається незмінною. Вона концентрує в собі й відображає важливі досягнення тисячолітньої цивілізації людських об'єднань. Це складна, динамічна і значною мірою автономна система, якій найбільш властиві якості самовдосконалення і само відтворення. Водночас сім'я тісно зв'язана з усіма клітинами соціального організму суспільства. Вона чутливо реагує на всі структурні і функціональні зміни, які відбуваються в ньому, і певним чином сама впливає на суспільство, здійснюючи тим самим свою історичну місію. Сім'я в мініатюрі відображає гострий динамічний процес, характерний для розвитку суспільства. Вона зберігає та оберігає пам'ять народу від небуття, є творцем і захисником розумного, доброго, вічного.
Вплив сім'ї на формування особистості дитини не може замінити жодна ланка суспільного виховання, адже в ній поєднується зміст, форма, методи і умови всебічного і гармонійного розвитку. У соціальному і духовному поступі суспільства роль сім'ї, сімейного виховання зростає. У сім'ї під керівництвом та з допомогою батьків дитина впізнає навколишній світ у всіх його складностях і багатогранних виявленнях, тут у нас формуються відношення до праці і захисту Вітчизни, до ролі батька, творця суспільства нового типу. (за матеріалами "МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПИТАНЬ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ МІСЬКОЇ РАДИ Печеркіна Тетяна Олександрівна, Шнейдерова Лілія Олександрівна- м. СТАРОКОСТЯНТИНІВ 2006 р.)